В лісі тихому, де тіні грають у хоровод,
Лунає казка, ніжно шепоче лісовий вітродвір.
Дерева тут розмовляють мовою таємничих слів,
І вся природа — велика казка, де живе веселе диво гір.
Рокцвітає літа пелюстка на струнах лісових,
Де лелеки танцюють в небесній висоті,
А соловейко співає в мові ніжної музики,
І весняні квіти шепочуть про веселощі життя.
Під сонцем золотистим, що світить весняним теплом,
Лісова казка розквітає, наче казковий сад.
Ведмеді грають у прихованки серед вишневих гілок,
А квітучі поля танцюють, мов весняний вальс.
У кущах малини сміються ягідки червоні,
А дерева шепочуть таємниці століть віків.
Лісова казка — це пісня, що звучить без крайньо,
Де кожна стежка веде до чарівних джерел.
Так летять дні у світі, де лісова казка триває,
Де природа пише велику поему життя.
І серце чуттєво відгукується на її вічний лад,
В цій чарівній казці, що лісовими стежками веде.
У цьому вірші я використовую неологізми , тобто нові слова , щоб створити поетичний образ у цьому вірші !