Літній простір

Втікала від розлуки в осінь,
Ховалася між кронами дерев…
Листопад осипав її
волосся,
Вона шукала втіху все.

У її погляді застигла згадка.
Блакитний спомин тихо проводжав…
Була раніше в серці казка,
Минулося, все час забрав.

Холодний вітер доторкнувся скроні
І снігом білим огорнув лице…
Зимовий лютий вже стоїть у домі,
Завмерло все в глухому аніме.

Оговталась із пролісками в лісі,
Шуміли весняні дощі…
Звітрилося волосся
по обличчю,
Хмаринки подруги у літо провели.

Тепер: ні дощ, ні сніг, ні вітер –
Дороги долі зупинити не змогли!
Кульбаби, мов віночки світла,
В її обличчі сонцем розцвіли.

Сумна печаль – чарівна осінь…
Зима холодна – прощавай!
Перестрибнула в літній простір,
Життя прекрасне –
зустрічай!
ND💞

Надія Холод (ND)