(Вірш написала Піцул Олеся – учениця 6-А класу Чудейського ліцею №2 Чернівецького району Чернівецької області ).
Літо зі снігом
Літо зі снігом прийшло через страх
Усе у середині, є тільки жах
Виходила в платті рано раненько,
Бачила в полі так все гарненько!
Не бачивши снігу, йти через нього
Шукати у полі щастя рідного.
Літо зі снігом йшло через час,
Почуття провини з’явилось у нас.
Чого холодненько зараз так в полі?
Та настільки, ніби в неволі.
А чому сніг ,кучами лежить?
Та не дає нам спокійно жить!?
Літо зі снігом пройшло до нас дорогу
Велику, як гори. Довгу, як година морозу.
У полі сніг чатує на квітах,
А ще також на маленьких дітках.
Топтали вони сніг , топтали,
Батькам своїм про це розповідали
Багато їх було, не підрахуєш,
Але себе ти вже не врятуєш.
Чому це сніг йде так активно?
Вже це нікому не зрозуміло.
Червень ж два дні тому розпочався!
Може ось і кінець вже стався?
Літо зі снігом прийшло вже до них
Немає більше небес голубих.
Б’ється , б’ється скло об дорогу
Рветься, рветься, серце од болю .
Тепло у хаті пішло не побачивши,
Що літо зі снігом прийшло, не пробачивши
Людям, що кинулись повз дорогу
Наздоганять те, що квітло потроху.
Кінець всього ти вже не припиниш ,
На вулицю вийдеш-швидко загинеш.
Страждають-лякають люди себе
Що ж ви накоїли, любо земле?!
Літо зі снігом усе ще у полі,
Немає де й заховатися долі,
Думай-придумай, тобі не щастить
Та душу твою зігріває та мить,
коли серед літа небесна блакить,
і сонечко ясне осяє нам світ.
Ой, де і куди ті всі люди поділись?
Ми ж на життя хороше надіялись!
Кругом тільки сніг, а сьогодні ще літо,
А може, то марево мені привиділось.
Літо зі снігом людей не шкодує
Та й все живе на землі замордує.
Більше немає красивих морів,
Єдині моря-моря з крові і слів.
Літо зі снігом зробило зле діло,
З людини тепер тільки мертве тіло,
Улітку же снігу не може бути..!
Голосів на вулиці більше не чути.
Піцул Олеся
