Літо

Ціле літо в рідному краю!
Це було так давно,
Однак я точно знаю,
Це колись правдою було.

Вивіска перед того міста:
«Ласкаво просимо до літа».
Тоді воно ще пахло кавуном,
А потім ціле літо йти селом.

Тоді ще хмари були вищі,
І «кірпічік» з дідом в гаражі…
Тоді було до річки два стрибки,
І рахували літаки…

Тоді форпост на старім древі,
І батька «мастєркі» нові…
Тоді десятки подружок-дівчат,
Й бабусі було не шістдесят…

…

Ніжний осінній тиховій,
Місто-марево у памʼяті моїй:
Перше безпорадне літо,
Зорі на небо не надіто…

Вже іржавіє листя,
Кудись спливає захистя.
Вже немає тієї хати,
Що на березі стояла річки.

Вже не буде такого літа,
Такої рідної домівки,
Таких людей, такого міста…
Це було тоді, коли ще літо пахло кавуном…

Белла Зорова