А що сьогодні був за день?
Не знаю. Не пам’ятаю.
Я пам’ятаю, що це пішла четверта,
Багата на безсоння,
Щедра на помисли лихі,
Обвита коралями з чужих зірок,
За дня покинута жебрачка,
Пані Магістр Ніч.
Та, що у кулаці несе
Тих декілька годин пітьми
Коли один, сам із собою, ти.
Ну відпусти, благаю пані
Хвилину хочу сну?
Та як чому ?
Що ні ?
Я знов до ранку твій?
Той час минув,
Що в закапелку пам’яті,
В коморі з павутинням,
За шафою старою,
В комоді з дійствами,
Я жив з тобою,
Тоді я був на ти з тобою,
Тепер я гість щоночі,
Не раб, пробач!
Не бійся, тебе я не покину
Ніколи !!!
Ми завжди рідними були
Та й що разом пережили!
В тобі, мене є рівно стільки,
Без чого день ледве живу
Щоби не скучити по тобі!
Моя ти рідна, доби
Сторона темна,
Багато ти мене навчила,
І тигром бути
Коли зустріну тигра,
П’янким повітрям сходу стати,
Коли пора прийде літати,
Або колоною бетонною стояти,
За 1000 кілометрів від хати,
Від батька, допомоги не чекати,
Самому на самого себе
Лише надіятись, навчила.
І страху втратити життя,
Терпко-солодкий смак,
На пробу теж дала!
Свідомий крок у невідоме,
З надією що там не те саме що тут,
Той запах ризику їдкий, що
Суть звільняє несвідомо,
Адреналіну дозу!!!
Ти!
Та час настав, щоб відпускати,
Магістр хижих душ,
Пусти мене, я хочу спати!
Lvivskiy≈Andriy
