Маленьке кошеня

Сидить маленьке кошеня на тротуарі,
Сидить безжалісно й нявчить,
Немов от-от помітять його люди
Та допоможуть,заберуть від всіх.

Пройшла година,місяць вже надворі,
Людей немає,лише кошеня.
Вже не надіється на їхню допомогу,
Змирилося із долею життя.

Проходить хлопчик з мамою і каже:
“Ой,мамо,глянь яке тут кошеня!”
А мати фиркне й далі чимчикує,
І син за нею також відбіга.

Минали дні та кошеня не стало,
не врятував його:
ні сильний крик,
ні люди,що проходили весь час.

Маленького відправили до раю,
Нехай хоч там щасливим буде він.
А я сиджу і думаю сьогодні,
Чи справді тих назвали ми людьми?

Ніка Кучерук, 10.01.2025р.
Ніка Кучерук