Коли на світ з’являється дитя,
Мати леліє,береже, плекає.
Усю любов серденька віддає,
Яку лише у світі цьому має.
Летять роки-дитя у світ іде,
В саду вже знову зацвіла черешня…
Від бід молитва мами береже,
Та знов і знов додому лине сердце.
Не порівнять нізчим оту любов,
Ні з гомоном полів,ні з піснею діброви.
Вона єдина на усій землі,
Навік єдине материнське слово.
Де б не була-додому лину знов,
Бо там чекає біля хати мама.
Від бід оберіга її любов,
Вона для мене найрідніша і бажана.
Нехай мов річка пролетять роки,
Перецвіте черешня у садочку…
Але ніколи не відпустиш ти руки,
Ти скажеш:-"Я з тобою,моя дочко!"
Вклонюсь тобі низенько до землі,
За ту любов,яку не порівняти.
Ти знай,що я тебе люблю,
Рідненька й найдорожча моя мати.
Марічка Корень
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
