Мамин син, навіки Герой!

Мамочко пробач, що я не повернувся,
Я тепер в небесного янгола обернувся,
Легко́ю хмари́нкою по небу пливу,
В твоєму серці я вічно живу!
Я так не хотів бачити як ти плачеш,
Одягаєш чорну хустку, а не святкову,
Тепер вже ніколи ти мене не побачиш,
Тільки моя світлина і гілочка калино́ва.

Мамочко пробач, що тебе не догляну,
В день народження ніколи не привітаю,
Як захворієш, не подам я ліки,
Біжать сльози, як бистрії ріки.
Тепер тільки стоїть моя світлина,
На ній видніється мамина сльозина,
До серця свого пригорта, не вірить вона,
Що не побаче більше єдиного сина!

Мамочко пробач, що мене немає,
Та моя душа до тебе прилітає,
Соловейком тобі пісню заспіває,
Вишневим цвітом тебе обіймає.
Я прийду до тебе сонячним променем,
Срібним дощем полью твої квіти,
Вночі я буду тихим зоряним небом,
Місячним сяйвом буду тобі, мамо, світити.

27.03.2023. С.М. Онисенко