День народження мами вже не свято,
Холодні сльози щоки обпікають,
Як же не вистачає вас, рідненька мамо,
Тільки берізки між собою шепочуть…
Обірвалося ваше життя…
Лишилися без мами діти…
Похилилося яблуньки гілля…
Онуки, правнуки вже не будуть бабусі радіти…
Нам так не вистачає вашої ласки та порад,
Ви світлим янголом на небі стали,
Зажурився біля хати мамин виноград,
Вже не почути пісню, яку співали…
Як же ви любили землю, мамо…
Доглядали кріп, квасолю,
Сіяли моркву з буряками,
Садили бараболю…
Із самого ранку ви бували на городі,
Збирали помідори, баклажани й кабачки…
Навіть вже пенсірнеркою ви були на роботі,
Щоб всі ваші рідні голодними не були…
Все своє життя ви любили трави збирати,
Сина й доньок, навіть невістку цьому ви навчали,
Не кожен може такий талант мати…
Кожну лікувальну рослинку ви знали…
Мамо, ми прийшли, але ви не зустрічаєте…
Запалимо свічечку, сльози на очах…
Мамо, ви з нами вже не розмовляєте…
Пам’ятаємо усмішку на ваших устах…
Рідну маму бережіть,
Кожен день і кожну мить,
Завжди приємні слова їй кажіть,
Бо для нас тепер лиш вітер шумить…
Цей вірш присвячується нашій мамі, бабусі, прабабусі Ніні
07.04.2021. С.М. Онисенко
Світлана Миколаївна Онисенко
