Не сплю всю ніч, душа болить.
Ту біль нічим не зупинить!
Не сплю всю ніч, уже світанок,
І чую голос твій під ранок:
« Не плач, прошу тебе я мамо,
Повір рідненька, в мене добре все.
Ти бережи, прошу лише себе!
У тім бою, що був останнім,
Зі мною сталось таке зло…
Не плач! Мені не повезло…
Пліч – о – пліч йшли мої брати,
Щоб землю нашу зберегти.
Осколок клятий вцілив у мене,
Забрав від тебе, люба нене!
Не плач, прошу у тебе, мамо,
Молись рідненька – важко, знаю!
У снах приходить буду я,
Не плач, прошу, ти не одна!
З тобою, поряд, є моя сестра.
У неї дочки гарні підростають,
Нехай тобі вони допомагають.
За нас моліться, люди, на землі!
Ми Ангелами стали назавжди…
Оберігати будемо з небес,
Односельчан, дітей і рід увесь.
Розвернемо назад цю кляту силу,
І прийде перемога в Україну!
А я скажу , тобі так сину:
«Я не пробачу домовину,!!!
І сльози матері – гіркі, криваві.
Ні твою біль страшну, ні рани…»
Вклоняюсь низько – до землі,
Вам, України – матінки , сини.
Ви найдорожче все нам віддали,
Щоб ми не чули відгуків війни.
29.07.2022
Автор – Людмила Трищук-Луцук
Людмила Трищук-Луцук
