Мамо,ти молодшою не стала,
Голову покрила сивина.
А в очах іскринка ще заграла
Й посмішка розквітла та сумна.
Ніжні руки від роботи огрубіли,
Тихий голос з часом теж охрип.
Ми з тобою вже не говорили
Віч-на – віч напевно цілий рік.
Мамо, я уже не та маленька,що була колись
Давним-давно.
Ти у мене,мамо,не старенька.
Втомлена я певна на всі сто.
Ти журби і горя відходила,
Ти сама боролася за нас,
Нас ростила, бавила,носила
А тепер не той настав вже час.
Ми до тебе,мамо, в ноги впадем.
Голови свої схиляєм знов.
Будь здоровою,моя рідненька.
Дякуємо тобі за любов.
Любава Волошин
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська