Я б тобі розказала про себе,
Та безодню пізнати не сила.
Мов стовпи, що сягають до неба,
Я тебе на трон посадила.
Я його будувала з бетону,
Щоб як падав то прямо на мене.
Розцвітають під снігом бутони,
Щоб тягнутись до сонця і неба.
Недосяжний для мене мов скеля,
Поглядаєш із трону й не знаєш,
Я спалю тебе мов пустеля,
Коли ти мене покохаєш.
Що ж ти знаєш про мене, коханий?
Я б тобі розказала б багато.
Та боюся, що ще одна рана
Зробить з мене німого солдата.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
