Маруся – образ з давнини,
який постав переді мною.
Такий великий і живий
і весь овіяний любов’ю.
Цей стан гнучкий і довгу косу,
і гордий похил голови,
і очі, о, прекрасні очі –
це озеро її душі!
Її короткі вмілі фрази
і та душевная краса,
яка в піснях її розквітла,
мов сад весною зацвіта.
О, Україна моя мила,
ти стільки світові дала
синів і дочок чорнобривих,
талант яких не умира!
Софія Святодухова
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
