Полиць безкрайніх постав вид
Усіяних масками
Де між рядів, неначе привид
Хтось плине спритно ласкою
Вже новий день, і час настав
Вже треба обирати
Щоб знову безлічі вистав
І безліч ролей грати
Спинився Хтось і руку простягнув,
– Що б взять, ніхто щоб не збагнув
Не зрозумів те, ким я є
Яка ж сьогодні маска це сховає?
– Веселу взяти, чи сумну?
Рум’яну, чи, може, бліду?
Можливо цю, що успіхом блищить?
А може ту, що жалістю фонить?
– Як важко стало обирати.
Кого ж сьогодні мені грати?
Може на це махнуть рукою
Й прикинутися все ж собою?
Іван Хрущ
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
