Маски

Летів невпинно вічний час.
Горіли хвилі і секунди.
Сьогодні блазень, завтра цар.
Мінялись маски щогодини.

Собой ставав лише вночі.
Коли думки кроїли мозок.
Вечеря, ліжко, різний спам
І спогади аж до світанку.

Новий світанок, старі маски
На вибір біля дзеркала лежать.
Надів царя пішов на працю.
Дорогою її зустрів…..

Застигло все і час і сльози.
Під руку йшла вона з другим.
Облилось сильне сердце кровью.
Хотіло вирватись з грудей.

У голові одне питання,
Так швидко, наче Нас і не було.
Не рік , не два , не сім, а чотирнадцять…..

Нема кінця цього вірша.
Немає спокою в душі.
І знову вечір, ліжко, маски .
І знов думки на самоті.
Сергій