Сидить біля вікна стара та сива
Чекає поки сонце зійде в світ,
А на віконні знов палає хтива,
Така яскрава свічка зоре-цвіт.
Вона горить за душі полонених,
За тих хто у землі сирій лежить.
Хто молить бога ще побачить небо
Та всіх дітей як наших так й чужих.
Говорить вона не спокійно й тихо
Благає в сина: ти лиш повернись,
Минай все зло, усе те чорне лихо,
До неньки рідний у обійми мчись.
З надією минали дні та ночі,
Заплакані жіночі сильні очі,
Стемніли з часу, падали з повік,
Як пил летів у темне поле снів.
З посмішкою дивився рідний світ,
Маленькі ручки тягнуть всіх у мить,
Радіти заново він хоче так навчить,
Та це ілюзія, лише примарний хід.
Кейт Ілюз
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
