Мамо, ти сонце, що гріє завжди,
Ти перший мій подих, ти світлі сліди.
Твої ніжні руки – мов крила тепла,
Що завжди підтримають, навіть здаля.
Очі твої – два ясні світи,
Що вчать мене вірити й мрії нести.
Голос твій лагідний – музика дня,
Що серце наповнює світлом щодня.
Ти – та, що не спала ночами безкраю,
Молитви шептала, ховаючи втому.
Ти – та, що долоні мої зігріває,
Коли у житті забагато надлому.
Я пам’ятаю: маленьким уперше
Я зробив крок, і ти поруч була.
Ти завжди вірила, що не завершу
Шлях свій, допоки душа ще жива.
Ти вчила любити, терпіти і знати,
Що навіть у темряві є маяки.
Ти вмієш у серці весну розгортати,
Коли навкруги лише ночі гіркі.
Спасибі за ніжність, за мудрість і силу,
За сльози радісні й щастя тепло.
Нехай тебе доля, матусю, рідненька,
Від лиха й печалі завжди вбереже!
Люблю тебе, мамо, у кожному подиху,
У кожному подиху – ти, наче світ.
Де б не була я, завжди відчуваю:
Ти поруч, ти в серці моєму навік!
Карпець Ростислав Ігорович
