А хочеться так ніжного тепла…
І дотику твого, моя матуся…
Шукала серед люду – не знайшла,
Тихесенько до Бога помолюся.
Ти відійшла…у всесвіті зірок…
Спостерігаєш із Небес чудесних…
На те, як я ступаю крок…
Як я долаю вкотре перехрестя…
Підкажеш, так, не підведеш!
Ми ж домовлялися з тобою,- пам’ятаєш?
Ти погляд свій не відвернеш,
Бо наперед усе напевно знаєш.
А я, рідненька,- пам’ятаю все!
Наші поїздки у велике місто…
Морозивом об’їлася уже
І як втікали від дощу над швидко…
Люблю тебе! Хоч скільки мине літ!..
Моя душа від спомину співає…
Наснишся…я побачу Світ,
В якому горя і біди немає.
ND💞
Надія Холод (ND)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
