Чому ти так рано
Прокинулась, мамо,
Й на кухні самотньо сидиш,
Ще ранок далеко
Й за вікнами темно,
А ти,як і вчора, мовчиш.
Чекаючи ранку,
Відсунеш фіранку,
І будеш дивитися в ніч,
Сидітимеш тихо,
Щоб не розбудити
Маленьких ще діток своїх.
Ще вітер дрімає
Й гіллям не гойдає
І роси на травах висять,
Й птахи на дерева,
Під заспаним небом,
Чекаючи сонця,мовчать.
Чому ти так рано
Прокинулась,мамо,
Що сон потривожило твій?
Журба і чекання,
Чи переживання?
Тривога?Безсоння?Чи біль?
Чи зорі у небі
Схилились до тебе,
Вдивляючись знов у вікно,
І просячи ніби,
Засяяли світлом,
Щоб бути з тобою разом.
Чи місяць собою
У небі нічному,
Своєю дугою твій сон відігнав,
Щоб похизуватись
Яким він прекрасним
Над зоряним з вечора став.
Чому ти так рано
Прокинулась,мамо,
Ти ж вчора втомилася так,
Іди,моя нене,
У ліжко ще тепле,
Прилязь,на годинку хоча б.
Гончарук Віталій
