мене вело життя у яму
оркестр грав
і сірих стін не було, там вітражі
красиві наче з храму
храм – опустілої душі
мене кудись тягло життя
чомусь так важко було йти
оркестр грав
у ямі сиро ,сіро ,світло не знайти
Мене життя тягнуло в прірву
Все яскравіше
оркестр грав
Мене затягувало дно
оркестр грав
Мене тягнуло , одна рука шкребла підлогу
в іншій вино
оркестр грав в ритмі шаленім
ніколи і на думку не спало
закінчу , думав на шопені
Та Бах…ну..Ти знаєш це святе
Ривком проснувся
Голова болить
Мінеральна вода – блаженна мить…
Артур Манукян
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
