Раніше вітер розмовляв зі мною,
А тепер мовчить наче німий
Думав, що дійду до вершини.
Думав, що сильний, а як виявилося – слабкий
Отримав відповіді на питання,
Але не стало легше
Істина проста – повинен бути смиренний,
Той хто хоче бути першим!
Світло освячує шлях у пітьмі
І вічність то вабить то лякає
Це світло не просто світить,
Це світло показує шлях і його освіщає
Залишилась самотня ніч
І калюжі на бетоні мрії відображають
Зорі посміхаються і своєю свободою,
Продовжувати шлях, надихають
Дивно, що в самотності живе спокій.
Дивно, що в дорозі живе воля!
Приймаю виклик не боячись.
Дивне відчуття, чи то дурість чи то доля
Прекрасний, тихий, мирний дощ, не заважає,
А навпаки – так ліпше
Падати це нормально, це життя!
Головне піднятися на один раз більше!
Дмитро
