Вона губиться у моєму світі,
Ще до того, як пущу я її.
Вона гріється поглядом впертим,
Не лукавим, а чистим й святим.
І коли її руки з’являються
На моїй тремтячій спині –
Відчуваюся запахи плачу,
Запахи довгої пізньо-весни.
Тиша грому, квакання снігурів
Неможливі на білому світі.
Справжнє кохання, поштовх чуття
Подарує один день просвіті.
Каріна Кочура
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
