На Київських валах історія живе.
Полинули віка, але вона пливе.
На Верхньому валу уяву залучи, поринь за обрій сивини.
Хронометр перекине століття, як листи…
Стоїть, шумить Дитинець.
Навколо йдуть вали.
То оборонна насип, то захисний редут.
З пагорба побачиш, як вали за валом йдуть.
До Києва, до града, де Ярославів вал.
Під валами лягали ворожнечі степняки.
То половецькі коні, нахабний печеніг до тіх валів доходять, а там дають відсіч.
У полум’ї набігів Русь Київська зросла.
Вали лежать донині, як пам’ятка жива.
Пейзажною алеєю стежина на валу підкреслює, нагадує далеку давнину.
Там Стародавній Київ, там огляд на Поділ,
там, десь низом, Дніпро біжить до ніг.
Історія не вмерла.
Вона живе.
Сучасна та буремна, але пливе.
Тут простір для майбутніх, для нових поколінь.
Луна дитячий сміх.
Оживає казка…
Чеширський кіт, Аліса, а ось Маленький Принц, знайшли собі прихисток поміж Київських валів.
Привабливе містечко дитячих фантазій, мрій.
Скульптурне королівство, де Кожум’яка змія підкорив.
Минуле та майбутнє в сучасному живуть.
Лунає дитячий сміх.
С. Клоб (Олійник Сергій)
