Біля річки сидить чоловік, Опустивши донизу плечі. З лютого до відпочинку не звик, А тут завмер біля річкової течі. Без жодного руху й кивка голови, Сидить він замріяно в тиші. А за спиною звуки війни, Доносить їх вітер й колише. І друзі позаду стоять у розмові, Давши йому побути з довколом. Війни там слова звучать у промові, Його надихають краєвиди навколо. Він вирвав з пів часу миру собі, Як було раніше,у тому житті. Де щастя і сміх дарував він дочці, Згадав на хвилинку радощі ті. Він думками лине в своє майбуття, Де плани наповнюють змістом буття. Де спів солов’їний одержить чуття,
Де вільна країна,де мирне життя.
Тетяна Лазарєва
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
