Ми більш не будемо на «ти».
Навіщо пафосні стосунки?
З душі зірвемо обладунки,
Щоб в інший вимір перейти.
Де вже закриються куліси,
Не буде гарної актриси
І штучних блисків теплоти.
Падуть повітряні мости.
Бо збудували їх на фальші,
У кров стирались наші пальці,
Так не хотілось самоти…
Та все ж, напевно, поспішили,
Даремно тратилися сили,
В краю чужої висоти.
Та й чи було те ціле «ми»?
Для нього треба розуміння.
А кожен з нас збирав каміння
Своє, із власної битви.
І, не шукаючи підтримки,
Себе губили на частинки
Й тягнули порізно христи.
Барчук Р
21.10.22
Барчук Раїса
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
