Усім людям, маленьким й великим,
Я поему співаю: “Ми всі люди!”
З дитинства й дорослішання, крізь життя горді,
Любов і радість наша вірна відвертість.
Дитинство – це пора чудес і мрій,
Де серце радіє, як пташка у полі.
Перші слова, перші кроки в житті –
Все нове, як казка, дарує щастя.
Юність наша, мов квітка розквітає,
І серце б’ється в такт кохання пісні.
Мрії летять, як пташки в небеса,
І життя милує в своїх обіймах.
Доросле життя – це річниця трудів,
І відповідальність за кожен крок.
Та щасливість у серці не гасне,
Бо відвертість і правда – наш вогонь.
Старість приходить, як вечір на світанок,
Та серце молодим лишається завжди.
Любов і радість – у серці не старіють,
Бо ми всі люди, незалежно від віку.
Батьки наші, як свічка в темряві,
Ведуть нас крізь життя, беручи на себе.
Їхні руки ніжні, як перли на долонях,
Бо ми для них завжди діти, маленькі.
Так життя кружляє, як веселка в небі,
І ми всі люди, сплетені в одне.
Любіть, радійте і бережіть одне одного,
Бо в щасливості секрет простий – ми всі люди.
