Ми всі тут бідні і спустілі
кудись ідемо без мети і цілі
несторпно важко хоч і пустотілі
і бик не встояв на нозі
впаде не витримав ваги
ідем вже літ 400 не знаючи куди
і я б давно вже нахилив ту голову
і здав меча , але у жилах не моча а кров
загублені давно і в натовпі людей
нема ідей ,лиш мрії…
що так болісно скребуть по стінах,
здераючи обої , збиваючи у кров кісти.
наш світ це гобелен з металу і іржі
забудучи усе і вирвавши усі листки
щоденник лишу чи порву ,
збираю речі у мішок, і в ніч зірки як порошок
втечу
Артур Манукян
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
