Ми з тобою зустрілися пізно,
Запізнились на цілу епоху.
Після ночі рандеву прощання поспішне.
Забуваю твій образ потрохи.
В гіллі терновім загинула пташка,
Що свідомо залетіла у пастку.
Наше кохання — зовсім не казка,
Ти ж не покинеш мене, якщо твоя ласка.
Спокута — сестра Спокуси лукавої,
Прийде до нас невчасно, раптово.
І вимагатиме жертви кривавої,
Вона — покарання від Всевишнього Бога.
Проте нас таємно Ніч повінчала
Під покровом вуалі пітьми.
Я тобі, мій коханий, душу віддала.
Не відцурайся, мій дарунок прийми.
23.11.2020
Мотря Рутенія Черлена
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
