Війна стількох забрала, не злічити…
І як тепер усім навчитись із цим жити?…
Як, матері, старесенькій без сина ?
Малесенькій дитині без родини?…
Як пояснити дітям де їх, тато?
Чому пропавших безвісти вже так багато?
І як життя розставило всі корективи
І те важливе що було, вмить стало не важливе?
Не замете осіння віхола думки листками
І не зарубцюються ніколи на серці в мами рани…
Ми не забудем і ніколи не пробачим!
Не будем інші, але буде все інакше!
Заквітне мальва, зацвіте калина
Й у щасті буде жити Україна!
Щасливі люди в вільній і міцній державі
І буде мир і запанує спокій поміж нами.
Людмила
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
