Як вам спиться росіяни, розкажіть мені?
Коли гинуть українці на рідній землі?
Вас, питаю білоруси, дорогі сябри,
Що зробили ми погане, розкажіть мені?
Я звертаюся до тебе, грабіжників мамо!
Невже, вашої земельки, для вас стало мало?
Як же спиться вам варвари, темними ночами?
Коли ваші літаки літають над нами?
Коли чутно свист ракет і дрижить земля,
Все палає навкруги і в біді земля…
Крик сирени звідусіль, плачуть малі діти,
Я не можу і не хочу, усе це терпіти…
Забирайтесь з України, прокляті рашисти,
Ви себе тут показали гірше ніж фашисти.
Невже, зможеш білорусе, ти у нас стріляти?
Невже, візьмеш ти до рук, кляті автомати?
Попрошу, тебе сусіде – не наводь гармати!
Схаменіться, поверніться, до своєї хати,
Послухайте білоруси й російські примати,
Не приходьте в Україну з нами воювати!
Бо ми будем свою землю ревно захищати…
Заберіться геть до дому, з нашої землі,
Ми не хочем убивати, не хочем війни!
Ви прийшли до нас з війною – ми вас не просили,
На наш захист нині стали, всі небесні сили…
Не здолати, вам ніколи, нашу силу й волю!
Знаю, скоро посміхнеться, українцям доля!
Так тримати оборону, можуть лиш вони,
Наші, славні українці, дочки і сини!
Помолімось, добрі люди, на усій землі,
Щоби більше на планеті не було війни!
Автор: Людмила Трищук – Луцук
10.03.2022р.
Людмила Трищук-Луцук
