Вигадала себе із слів чужих, переданих історій.
Небажана. Придумала собі. Давно.
Так мало спогадів, слідів занадто.
Віддалася ілюзіям. Так захотілося, чи,може, так було простіше.
Чужа у ніжності.
Повірила, так ніби не пасує, не до лиця.
Заплуталась у схованках минулого. Надовго.
Хтось нею марив, а вона на відстані.
Безпечніше.
Насмілилась. Історія своя писалася.
І знов забулася.
А ким був ти, коли зустрів її?
Чи вийшов з тіні досвіду із дозволом майбутнього?
Що прочитати встиг ти між рядками?
Що зір схопив, коли хотілось тілу правду приховати?
У що тоді ти вірив? Про що і думати не смів?
Де були справжні ми ?
Що ми собі тоді придумали?
Тетяна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
