Зашелестиш, заграєш, задзвениш!
Заголосивши криком винятковим,
Луною понад світом пролетиш,
Моя предивна милозвучна мово!
Церковним дзвоном прозвучиш в віках,
Зі слів своїх заплівши вишиванку,
З душі неспокій проженеш і страх,
Як сонце морок гонить на світанку.
В житті моїм лунатимеш завжди!
Святинею засяєш понад світом!
В благословенні у щодень прийди,
Й сліди залиш у серці алфавітом.
Вдихаю кожне слово, мов нектар,
І слухаю, як музику весняну.
Тобі кладу я серце на вівтар:
Не зраджу, говорить не перестану!
О мово рідна, роду джерело!
Одвічний струмінь, сило життєдайна!
Могутня, наче ангела крило,
Неначе сонця промені осяйна!
Юлія Посполіта Левченко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
