Мовчання

Мовчання – це вир ненароджених слів,
що б‘ються під серцем щомиті –
і вдень наяву, і вночі уві сні,
а потім вмирають, як квіти…

А взагалі, чи комусь потрібен
грунтовний відвертий звіт
за, так би мовити, звітний період
ніким не бачених літ?

І справді, чи комусь цікава
добірка твоїх стенограм –
вся чорна, наче подвійна кава,
з краплинами світлих плям?

Чи хочеш вийти на площу, може,
і всім прокричати: «Ось я!
Почуйте, люди! Почуй мене, Боже!»?
Ну, як – достоєвщина ця?..

Мовчання – це струм ще не вбитих мрій,
що б‘ються під серцем щомиті –
не поза грою, а завжди у грі, –
і згодом зростають, як діти.

Юрій Гундарєв