Неупинно сніжить листопад,
крижану одягнувши обнову.
Чи тобі до вподоби наряд?
Жовтий лист не упав ще додолу.
Певно щось там пішло невпопад,
що застиг в крижаному полоні.
Може втік від гучних кононад,
загубившись в зимовому лоні?
Як і ти, йду в пітьмі між гармат
по землі, що орошена кров’ю.
Ти мені розкажи без принад,
як миритися з болем, журбою?
Як не впасти в безодню тривог
і пройти чорну смугу дороги?
У повітрі від вибухів смог
і сльота на душі клишонога.
Горя й туги в повітрі – каскад,
що повсюди розноситься вітром.
І пейзажів природних парад
в цьому році чомусь непомітний.
Та уперто мовчить листопад,
розчинившись в містичному дійстві.
Не чекаючи слушних порад,
снігопад припорошує листя.
Попри мжичку і пороху чад,
знову світла шукаю шпарину.
В круговерті цинізму і зрад,
і надалі іду без упину.
25. 11. 2022 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ID: 966633
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Воєнна лірика
дата надходження: 26.11.2022 02:34:19
© дата внесення змiн: 26.11.2022 06:42:54
автор: laura1
Лариса Маковей (Л. Сахмак)
