Високі , молоді тополі
Стояли серед поля,
Вітер силу їм давав
Нараду посилав.
Поряд він гойдав
Клени, липи запашні…
Недалеко соловей співав,
Красу милу посилав –
Ніжно щось він промовляв,
Так гарно щебетав…
Хоч ні хто його не бачив
Та надію любу , він давав.
Ластівонька над водою,
До землі схилилась,
Травичкой підкріпилась,
Лагідна і мила…
На клен зелений сіла
Свіжий запах трав,
Вскрізь тополі , він стояв
Природою веселой,
Нас дивував -,
До себе нас звав
Клен розцвітав,
Вербичка зелена
Над рікою росла,
Гілочкам давала силу
Та тихесенько, раділа,
Щось нам говорила.
А в тиші –
Стояла біла береза,
Листячко зелене
Вона була для нас,
Запальна , весела.
Між небом , жайворонків спів лунає,
Ніби сам до себе , ти говориш :
І любуєшся красою,
Любой, милой, чарівною.
А в далині ,
Весело зростають , молоді тополі,
Щоби сліз ми більш не мали,
Серце наше не плакало –
Бесіду мали,
Любов, красу , Бога ,
Ми не забували.
А лише у Богові,
Завжди зростали
Для душі своєї,
Щасття, завжди мали.
АРИНА ЭРНЕСТ
