Море

Моє миле чорне море,
Алушта, Коктебель, Судак,
Воно покрито морфем й хворе,
Чому? Чому все так?
О, Боже дай нам знак!
Від болю хочеться волати,
Забрали кляті орки Крим,
Відтяли руку України – мати,
Колись курортом був крутим…
А зараз… Плаче рідний Крим.
Немає пляжів, топчанів,
Стоять там російські танки,
Немає сонця й золотавих днів,
Ми нищемо їх, щоб лишилИсь останки,
І знову в Криму стрічатимуть світанки.
Моє миле чорне море,
Судак, Алушта, Коктебель,
Воно слізьми гіркими плаче неозоре,
Воно втомилось, воно хворе.
Не видно морських скель,
І знов пливе ворожий корабель.
А поки море вмивається кров’ю,
Гинуть невинні люди,
Воно не штормить бурхливо водою,
Вкрилось море моє журбою.
В новинах повно облуди,
На жаль, у це вірять люди…
Та ми повернем обов’язково Крим,
Засяє сонце в Україні,
Приїде подорожній пілігрим,
І небом прогримить щасливий грім!
Розквітне черемшина при долині,
Річки дзюрчатимуть джерельно – сині,
Лише у нас на Україні!
nezabydka