Йшла до моря ґаздиня.
Славна дівчина Дарина.
Любила з морем розмовляти.
Свої думки розповідати.
І ненароком від плачу.
Свою сльозу до моря проронила.
І покотилася сльоза із морем
У безодню.
А дівчина все говорила
Всі ті образи вилила йому.
Ти не печалься і не плач, дитя.
Зі штормом твою бурю заберу.
І вгамується твоя душа.
І перетвориться на радість.
Додому дівчина пішла,
а море в слід їй шепотіло :
,, Бурю заберу собі,
а з радістю тебе я відпускаю “
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
