У стихах світу він був моряком вільним,
Серце його – океан широкий, без меж.
Але писав він вірші, мов муза милостива,
І в них знаходив втіху, смуток і радість.
На кораблі він мандрував, мов поет-моряк,
Повний мрій і прагнень, мандрував на вдачу.
Але одного дня, стихія зірвала дзвін,
І корабель його в пучині затонув.
Але слова його, мов море нескінченне,
Залишилися живими, не знесені часом.
Його поезії линуть, мов хвилі вічності,
Пам’ять про моряка-поета збережеться віками.
Тьмяний Багнет
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
