Між тишею й голосом, між "так" і між "ні",
Зростають мости у безкрайній весні.
Злітають у вись понад ріками фраз,
Тримають світи, що вирують в нас.
Між поглядом й дотиком, тінню і світлом,
Там, де порожнеча стала привітною,
Будуються арки, мов нитка в простори,
Щоб не обірвались розмови прозорі.
Між болем і спокоєм, сміхом й сльозами,
Мости єднання між нашими снами.
Де кожне мовчання – мов міст, що стоїть,
І кожне прощання – той міст, що горить.
Вони наче ниті між дум і доріг,
Зв’язують нас через прірву і гріх.
Мости між словами — тонка таємниця,
Що серце й душа, мов течія, струмиться.
Дашкевич Ірина
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
