я бачу тебе у слідах від кави
і в кожній надривній ноті
ти кривавими нитками ріжеш
краще ніж я
ножами
нема гіршого стану
аніж
безсилля
(відсутність влади)
цей сум загортає тіло у ковдри
і
простирадла
ти – лід яким я обпікаю пальці
і горло
і осінь
нас не врятує
як не врятувало
літо
бо ти – гірка та м’яка
безодня
на твердому солодкому
моноліті
Анастасія Іванова
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
