Тче зелені доріжки весна в Україні,
Першоцвітами їх прикрашає усюди,
Чарівливу радість дарує віднині —
Як же хочеться дихать на повнії груди!
Білосніжна хмарина в блакитному небі,
Ніби чайка над морем повільно летить,
А на озера гладі бавиться лебідь,
Кришталеве повітря дзвінкотюче бринить.
Аромат першоцвітів заходить у душу,
Зачіпає натягнуту болем струну,
Заліковує рану на серці болючу,
Ту, що чула градів навІсних луну.
Упиваюсь красою життєдайного квіту,
Огортає мене неземна благодать,
Обіймає за плечі весни свіжість і вітру —
Мою вЕсну ніколи ворогам не віднять.
Пророста пагінцями весняне намисто
Серед згарищ, завалів, жахливих руїн,
На втіху мені і на зло ворогам ненависним
На крові безневинних зацвіте, як рубін.
М_А_Л_Ь_В_А &Валентина Пошкурлат
