Моя душа.
Маленька дівчинка
З самотніми, блакитними очима.
Чому ти знов сидиш така сумна?
В кутку кімнати, міцно стиснувши коліна.
Давай з тобою втечемо за небокрай.
Де зорі падають в обійма океану.
В пісках глибоких заховаємо печаль.
Надійно. Так, щоб не дістатися думками.
Із зламаних надій ми вибудуєм дім.
З блакитними віконницями очі.
Щоб прокидатися із сонцем золотим.
Солоним бризом дихатимуть ночі…
Вінтер Ольга
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
