МОЯ ЗАСТУДЖЕНА КРАЇНА

Моя застуджена країна...
В багні зав’язла по коліна.
Руки не тягнеш і не просиш,
Дітей зрадливих, голих й босих...

Ти їх на світ цей породила,
В складні часи дала їм силу.
А як самій підмога треба,
То є надія лиш на небо...

Тебе знедолену і хвору
Спихає кожен з свого двору!
Брат дорікає свого брата,
Щоб матір взяв, бо він багатий.

Та вже як сльози неньки хлинуть,
Чи усвідомить він провину?
Чи може виїде з країни,
Щоб засудити плач й руїни?

Його ж не кидала старенька,
Коли хворів, як був маленьким!
Чия ж тоді у нього кров,
Що зрадив батьківський покров?

Моя застуджена країна...
Все так же журиться за сина.
У Бога просить йому долі...
Тож дай їй, Боже, хоч би волі...

Барчук Р
11.02.21