Кохаю я по своєму,
навіть ніхто не зрозуміє.
А може і не відчує.
Але вона була зі мною,
розмовляла та забавляла.
Як тварина може людину сприймати?
А людина, людину, ні.
Я весь світ ненавиджу,
готова все спалити.
Але твої маленькі очі,
кошенятки,
я готова все простити.
Все, окрім побігу твого.
Як ти там?
Чи холодно тобі?
Чекаєш на мене?
Я тебе шукала дві години…
Ти дорожче мені моїй родини.
Як безсоромна людина кажу,
любого можу викреслити.
Але тебе, Марія, не зможу.
Лілія Арзуманян
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
