Я хочу заховатись у кутку.
І взяти в руку склянку коньяку,
Щоб не знайшов мене ніхто,
Щоб закінчився "цирк цей шапіто".
Вважає він, що все це смішно?
Що визволяє він нас спішно?
-Чому, навіщо ти приперся?
Якого чорта до нас вдерся?
Нажаль мої слова лиш на папері,
Давно ж відкриті в пекло двері,
Ти скористайся й небарися лиш,
Ти Україну в спокої залиш.
З собою забери сволоту,
Гони її в своє болото."
Відповісиш москальська голова
За свої вчинки, вбивства і слова.
Сьогодні в вірші не важлива рима,
Ми доберемося ось-ось до Криму,
Росія розпадеться на шматки.
І нам вже не страшні її пастки.
А нас чекають розквіт й відкриття,
Ми винесем з країни все сміття.
І з гордістю майбутнє покоління,
Нехай живе без жодного сумління!
Анна Стоєва
Моя незламна Україна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська