Тобі знов не до сну, моя люба
Гладить ніч тебе чорним пером
Будь тихіше, моя ніжна згубо
Що було, те пропало давно.
Легка шаль і фіранки на вікнах
У бокалах вино із троянд
Моя приязна й лагідна втіха
Захлинулась в широтах віранд
Не лютую, не кличу й не плачу
Тільки бачу тебе уві снах
Ах, чия ж демонічна подача
Віддзеркадилась в твоїх очах?
І мене прив’язало до тебе,
І наш світ переплівся в одне
Ти зі мною щаслива й без себе
А кохання нам долю плете.
Мікель Зорянський
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
