🇺🇦 Моя рідна земля вистоїть! 🇺🇦
Минає знову ще одна доба,
Доба війни, що нищить все навколо.
Де вчора був нам брат – тепер ворожа тьма,
Що цілиться у нас крізь автоматне дуло.
Хотів би я спитати у хуйла:
Навіщо це? Навіщо це страждання?
Ти вже мертвець, а разом з тим і вся орда,
Що тягне в прірву власне існування.
Болить душа за матерів… Але не тих,
Що вірять у брехливі ваші казки,
А за жінок, що синів втратили своїх,
Що більше не повернуться до хатки.
А що ви робите із жінками і дітьми?
Це геноцид! Це не війна, не бій!
Та що казати? Це ж “русскій мір”,
Де кров і біль – закон його кривий.
Та є одне, чого ви не збагнули:
Ми, українці, разом — назавжди!
Нас рідна земля ростила й не забуде,
За неї станемо, козацькії сини.
Так, Україна виживе, розквітне!
Хоч надто страшною буде та ціна.
А хто прийшов сюди зі зброєю, той згине,
Лежатиме у полі чи в ріллі лягла земля.
Не буде виправдань – не вийде вже сказать:
“Я был ведь на учениях… Меня сюда заслали…”
Бо кожен, хто ступив на землю нашу – кат,
І з кров’ю свою душу тут лишає.
Ну а братам своїм, героям, я скажу:
Ми вистоїмо! Ми зламаєм цю орду!
Прийде той день – і феніксом з вогню
Велична Україна знов зійде!
Ми – сила! Ми – правда! Ми – Україна!
Ну а Росія… хай іде туди,
Куди пішов той корабель услід за тінню,
Де їм належить бути – НАЗАВЖДИ!
🇺🇦 Україна понад усе! 🇺🇦
Владислав Терра
