В сімейці моїй немає звичайних людей,
Всі ми дикі собаки,
Агресивні не маючи снаги тримати себе у руках,
Ми кусаємо і деремось.
Хтось ненавидить себе до нестями,
І коли кров хлеще із рани ,
Він давить на ще не заживші шрами,
Більше крові рівно більше болі,
Ось такі наші реалії кволі .
Хтось зривається на всіх поволі ,
А потім той причиняє собі ж ,більше болі ,
От такі у нас прояви любові ,
Ніхто не побачить наші неволі ,
Бо все це лишається тільки в нас у домі .
Депресивний поет
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
