Бути доброю людиною – найважча справа,
Без доброти не буде з тебе путнього,
Мене так вчили і я вірю здавна,
Той, хто не зна історії, не має і майбутнього.
Обов’язково ми розірвемо міцні кайдани,
Ми в пил зітрем брехливу пропаганду,
І не дарма збирались люди на Майдані,
Історія запам’ятає нашу правду.
Гнітючі болі, вирва в голові,
Чи я на волі, чи я у неволі?
Невже це все примарилось мені?
І чим народ мій заслужив такої долі?
Ми сльози витремо і далі підемо,
На призволяще Україну не покинемо,
І може прийде день і прийде час,
Вона поверне знов до себе нас…
Не все так просто, як колись вважалося,
Ти Рідну землю любиш з-за кордону,
Тече сльоза і серце зжалося…
І віриш, що колись вернешся знову
В Батьківску хату, там де починалося,
І там де знову скажеш:"Мам, я вдома".
Баланов Артур
