Моє життя, як павутиння,
Дивне як не чуване створіння,
Не мов як країна чудесій
Ніяк не розібравши, я мерщій
Поспішила за світи.
А, що робить я так не знаю
Падаю, а вставши не розумію…
Як жить? Що мені зробить?
Який же шлях мені вибирать,
А з чого почать? Не розумі я
Але знаю точно, я собі сама кузнець
Що сама скою долю нанівець
Бо у мене є воля.
Немов вільний птах вітаю я,
Здійма у небі крилами
Немов вітрилами вибираю долю
Та все одно я молю, молю…
Ні, не богу,
Це щось навіяне, ледь вловиме
Та таке жадане
Та, я згадала надія ж це
Що даси мені сили
Жити далі у цьому світі
Зі золотої сіті.
Вікторія Джура
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
